вчитель математики та фізики Кам'янської ЗОШ І-ІІ ст

суботу, 9 січня 2016 р.

З Новим роком та Різдвом Христовим!!!

суботу, 12 грудня 2015 р.

Сценарій свята до Дня збройних сил України

1-а ведуча: Добрий день, шановні гості, вчителі, учні і любі наші, найкращі чоловіки і хлопці!

2-а ведуча: Сьогодні ми зібрались у цій залі, щоб привітати наших лицарів і захисників зі святом - Днем Збройних Сил України.

. Вкраїнська армія справляє нині свято,
Ми віддамо належне даті цій.
Тож вас, чоловіки, дозвольте привітати,
Хоч ви й не всі служили в ній.

День чудовий – 6 грудня

Це є свято серед буднів,

Зрозуміло тут без слів:

Це є День Чоловіків.

Отож здоров’я вам бажаєм щиро,
І стійкості в скрутну годину,
Наснаги, щастя, радості і миру
Слабка жіноча половина.

1-а ведуча: Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може.

2-а ведуча: Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

1-а ведуча: Нелегка військова служба. Це ранні підйоми, багатокілометрові пробіжки і армійська дисципліна.(Виходять учні початкових класів)

Я вітаю діда, тата

З чоловічим справжнім святом!

Хто Вітчизну боронив –

Привітання заслужив!

Прадід мій пройшов війну –

Я вклоняюся йому.

В мирний час служив мій дід –

Захищав кордон, як слід!

Тато до армійських лав

Зовсім нещодавно став.

Відслужив належний рік

Як достойний чоловік.

Нині будем святкувати.

Дід почне розповідати,

Як у армії служив,

Всіх згадає, з ким дружив.

Прадід про війну розкаже,

Потайки сльозу змахне.

Фотографії покаже

І невесело зітхне…

Щось смішне про службу в війську

Пригадає тато звісно!

Всі ті спогади й байки

Буду слухать залюбки!

Тож ви, хлопці, підростайте,

Професію обирайте,

Щоб у армії служити

І Вітчизну боронити!

2-а ведуча: Сьогодні дійсно всі жінки вітають хлопців та чоловіків, бо вони хочуть зайвий раз підкреслити у чоловіків такі якості, як мужність, надійність, сміливість, щиросердя і шляхетність.

1-а ведуча: Всі дівчата нашої школи сьогодні, як ніколи, намагаються не обійти увагою юнаків, вітають їх, дарують чарівні посмішки.

Ми бажаємо вам, хлопці,

Друзі наші щирі,

Гарно всім навчатись

І жити у мирі!

Щоб зростали і мужніли

Ви кожну годину,

Щоб батьки пишались вами

У будь – яку днину!

Отож разом усі вітаємо,

Удачі, щастя, перемог бажаємо.

Нехай же радість з вами поруч

Іде завжди праворуч і ліворуч.

Нехай завжди здійсняються всі мрії,

Ще будьте мужні і щасливі,

Вершин блискучих досягайте,

І нам також допомагайте.

Ведуча 1

День захисника Вітчизни – одне з найулюбленіших свят. Жінки завжди хочуть захоплюватися захисниками, а день 6 грудня дає їм для цього чудовий привід.

Ведуча 2

А вже як чоловіки гордяться собою в цей день! І це вірно: в них і стійкість, сила духу, мужність… . У нашій історії тому безліч прикладів.

Ведуча 1

Нам є що святкувати – скільки славних перемог за плечима! Відомо ж, якщо в полі зустрічаються дві волі, то перемога дістається тому, кому Бог допоможе, а володіє Бог сміливим, як говорили в давнину.

Ведуча 2

Так, це свято чоловічої відваги, бо якщо щось – за Вітчизну всі стануть горою. А тому даруйте слова захоплення чоловікам, надихайте їх, і тоді вони дійсно почуватимуть себе справжніми лицарями, і поряд з такими чоловіками жінки стануть прекрасними дамами.

Ведуча 1

На початковому етапі східнослов’янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне спорядження, забезпечував охорону осель, городів від ворогів. Усі важливі воєнні справи вирішувались на вічі. Не було ніяких рангів чи ступенів. Керував вояками воєвода або князь.У ІІІ – ІV століттях давньослов’янське військо мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну. Однак, слов’янські вої дивували всіх своєю сміливістю.

Ведуча 2

У часи Київської держави військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми, давали землі.Другою частиною війська було народне ополчення – вої. До ополчення приймали міський люд, селян-хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.

Ведуча 1

За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сопирд. Стрільці – лук і стріли.Головною ударною силою виступала важко озброєна піхота. Кінноту вперше використали князі Олег та Ігор у Х столітті в походах на Візантію, на греків.

Бій з ворогом починав князь, першим кидали спис. Коли списи ламалися, бій продовжували мечами. Лучники із-за мурів міста обстрілювали ворога. З часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота здобувала перемогу, піхота закінчувала битву: розбивала залишки ворога, захоплювала бранців у полон, забирала здобич, зброю. Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на той час постійним. Спеціальні військові навчання у війську не проводились.

Ведуча 2

6 грудня 1240 року закінчилась історія княжого Києва, поховавши під руїнами Десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь перестала існувати , а для її народу почалася епоха двохсотлітнього татарського рабства. Втративши можливість себе захищати, Київська Русь втратила свою державність. Хоча спроби відновити суверенітет були неодноразовими. Згадаймо хоча б Галицько-Волинське князівство і славного Данила Галицького.

Україно!

Сивий степ – моя колиска.

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

Поцілую чисту воду джерела.

Я приляжу серед літа, серед віку,

Припаду чутливим серцем до трави

І почую: десь підкова плаче гірко

І тупоче тьма лихої татарви.

Я почую: розмовляють між собою

Скромний горбик і запорошений курган.

Ох, чимало костомахою-косою

Накосила тут розлючена карга!

Україно! Чую голос недалеко:

Ти могил не обмини, не обмани!

Я не знаю – джерело чи око предка

Пильно дивиться на мене з глибини.

Ведуча 1

Страшна епоха Золотої орди, Кримської орди. Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину…

За річкою вогні горять:

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатства розграбили,

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

У долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть;

Коло шиї аркан в’ється,

А по ногах ланцюг б’ється…

Ведуч 2

Од татарських нападів народ почав тікати з пограничних місць у глиб України, а на межі з татарщиною залишилось вільне Дике поле, яке сягало аж по сучасну Київщину.А коли в Україну прийшли польські порядки, багато сміливців почали тікати на вільні землі Дикого поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі від можливих набігів татар.

Ведуча 1

Життя на “вольниці” без пана і хлопа дедалі більше вабило молодих людей. А коли їм вдавалося відбити бранців і награбований товар – щастю не було меж. Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисниками рідного краю. І в 16 столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.

Над Хортицею хмари, як віки…

Дніпро біжить за ними у погоню.

Сивіючі, обпалені боки,

Як на дніпровській переправі – коні…

Давай уяву пустим до води.

Які вона таїни перекаже.

Іди на клич, козацький кінь іди

Ти не придуманий, ти справжній.

Я виріс тут і знаю, що трава,

Коріння переплівши, вкрила тайну –

Гетьманський скарб, де мерзне булава,

Де царгородський меч мовчить причайно.

Ведуча 1

Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька Січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка, Виговського…Найбільшу славу здобув Богдан Хмельницький. Ціла доба в історії України називається Хмельниччиною.

Ведуча 2

Козацька слава не вмре, не загине.Легендарна Запорізька Січ – символ мужності й незламності українського народу. Наші пращури були запорізькими козаками. Від роду до роду передається їх заповіт жити чесно, не зазіхати на чуже, трудитися, любити свою землю, рідну мову, з повагою і розумінням ставитися до інших народів.Невмирущий дух козацької вольності й слави збережений у пам’яті народу, його думках, легендах і піснях. Народ прославляв славних лицарів, захисників свого краю.

Ведуча 1

За дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Мали січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную, Як зіницю берегли.

(звучить пісня "Ой на, ой на горі...")

Ой на, ой на горі там женці жнуть,

А попід горою, яром-долиною козаки йдуть,

Гей долиною, гей, гей широкою козаки йдуть.

Попе..., попереду Дорошенко,

Попе..., попереду Дорошенко.

Веде своє військо, Військо Запорізьке хорошенько,

Гей долиною, гей, гей широкою хорошенько.

А по..., а позаду Сагайдачний,

А по..., а позаду Сагайдачний.

Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний,

Гей долиною, гей, гей широкою необачний.

Ой ве..., ой вернися Сагайдачний,

Ой ве..., ой вернися Сагайдачний.

Візьми свою жінку віддай тютюн, люльку необачний,

Гей долиною, гей, гей широкою необачний.

Мені, мені з жінкой не возиться,

Мені, мені з жінкой не возиться.

А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться,

Гей долиною, гей, гей широкою знадобиться.

Ой хто, ой хто в лісі озовися,

Ой хто, ой хто в лісі озовися.

Викрешемо вогню, тай запалим люльку не журися,

Гей долиною, гей, гей широкою не журися.

Ведуча 2

Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого походу самі виряджали дітей у військо.

З суботи на неділю загадали на війну;

Загадали на війну, хто сина має;

А хто не має, нехай наймає.

Мала ненька одного сина Івана,

Та й та вислала, та научала:

“Ой їдь, сину, та на війноньку!”

Ведуча 1

Після приєднання України до Московщини права і “вольності” війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Чорна хмара наступає,

Либонь дощик буде.

Вже ж нашого Запорожжя

Довіку не буде.

Бо цариця, наша мати,

Напуст напустила:

Славне військо запорозьке

Та й занапастила…

Ой із-за гори, з-за Лиману

Вечір повіває:

Кругом Січі Запорозької

Москаль облягає…

Ведуча 2Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.Але пам’ять про славне козацтво , його традиції, пам’ть про Січ не вмерла.

Ведуч1

На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва.З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.

(звучить пісня "Ой у лузі червона калина")

Ой, у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,